КОЛЬЦО
1) кільце, коло, (обод) обід (р. обода), обідець (-дця);
2) (круг) коло (р. мн. кіл), окіл (-колу), окільце, кільце. Пускать дым -цами - пускати дим кільцями, звоями. Окружать -цом - оточувати колом (навколо);
3) (для пальца) каблучка, обручка, (перстень) перстень (- сня) и перстінь (-стеня). Венчальные -ца - шлюбні обручки, каблучки. Размениваться -цами - мінятися каблучками, обручками;
4) (техн.) (дверное) кільце (в дверях), (в ведре подвижное) дужка, (соед. плуг с передком) тяж (-жи), ужва, (на ободе экипажн. колеса) ірвант, (для устран. трения) шайба, (соед. косу с косовищем) наперсток (-тка), серга, (соед. дышло с ярмом) живець (-вця), (деревян.) розкрут (-та), (соед. оглоблю с санями) заверт (-та), (для привяз. лошадей) конов'язь (-зи), (железн. в скреплениях) рихва; (в механике) каблучка. Внешнее -цо - околишня каблучка. Нажимное -цо - притискова каблучка;
5) (извив змеи) кільце, скрутінь (-теня). [Залізними скрутенями обвиває свою жертву (Єфр.)];
6) см. Звено.