КОЛОДА
1) колода, (ум.) колодка, колодочка (соб.) колоддя, колодяччя. [Вибране на клепку дерево розпилюють на колоди (Бонд. виробн.). На колоді сиділи музики з скрипками, цимбалами (Н.-Лев.). На небі зчинилась гуркотнява: кидало колоддям, ламало, трощило (Васильч.)]. Через пень -ду валить - робити аби робилося; робити як через пень колоду тягти; робити як не своїми;
2) (большое корыто) - колода, жолоб (-лоба), корито; (для месива) ночви (-чов), (ум.) ночовки (-вок), ночовочки (-чок). [Прив'яжи коней до колоди (Харківщ.)];
3) (долблёный чолн) дуб (-ба);
4) (гроб) деревище, довбана труна, дубовина;
5) (улей) колода, колодка, пень (р. пня);
6) (для сбора подаяний) карнавка;
7) (для рубки дров) колода, дро[и]вітня;
8) (у кожевников) кобила;
9) (в ткацком станке) навій (-вою), воротило;
10) (деревянные кандалы) колода; см. Колодка 2. [Запишався, як Берко в колоді (Номис)];
11) (косяк оконный) лутка, (дверной) одвірок (-рка); (притолока) гла[о]вень, наголовень (-вня), наголовач; (порог) поріг (-рога);
12) (заупокойная свеча) колодка (Сл. Ум.);
13) (карт) колода, талія, тас (-су). [Не повний тас, двох карт нема (Борзен.)];
14) колода, пастка на куниць, на соболів;
15) (перен. о человеке) тюхтій (-тія), телепень (-пня), телепало, пень, колода; срвн. Пень 3 и Увалень.