КОЛОБРОДИТЬ
1) (шляться, слоняться) никати, сновиг[ґ]ати, блукати, тинятися, вештатися, снуватися;
2) (проказить) колобродити, колоброїти, броїти, пустувати, штукарити, витворяти, чмутувати. [Цілу нічку колобродить, за собою челядь водить (Пісня). Еней тут добре колобродив (Котл.). Не мало-ж мабуть вони й броїли; згадаймо-ж іще, що витворяв князь Владимир у Київі (Куліш)];
3) белькотати (-кочу, -кочеш), говорити безладно, верзти (нісенітницю).