КОЖИЦА
1) (на теле) шкурка, шкурочка (зап. шкірка, шкірочка), нашкурок (-рка). [Хоч і дуже вдарив, але тільки зідрав шкурку (Сл. Ум.)]. Верхняя, наружная -ца (надкожница), анат. - епідерма, нашкурень (-рня);
2) (плёнка на молодых частях растений) шкурка, шкурочка (зап. шкірка, шкірочка), шкуринка, (о)болона, (ум.) (о)болонка, (о)болоночка;
3) бот. (эпидерма) - епідерма;
4) (плодов, клубней и т. п.) шку[і]рка; ум. шку[і]рочка, шкуринка, (обычнее) лушпа, лу(ш)пина, лушпайка, ум. лушпайочка, соб. лушпайя (ср. р.), лушпиння; срвн. Кожура 1. [Як положиш кислицю у піч спектись то шкурка на ній репне (Дещо). Я для качок накришила лушпайочок з картоплі (Звин.)];
5) (плева на жидкости) шкурка, шкурочка, плівка, кожушок (-шка). [Збери шкурку з гладущика (Брацлавщ.). Я дуже люблю кожушок на паренім молоці (Звин.). Нічого вона так не любила, як плівку з молочної каші (Кон.)].