КНЯЗЬ
1) князь (-зя, мн. князі), (ум.) князик, (ув.) князюка. [З старих київських князів чи ватажків пам'ятали в Київі Аскольда, Дира, Олега (Грушев.). Мій орлику, мій князику! (Г. Барв.)]. Великий князь - великий князь. Князь мира сего, князь бесовский - князь (володар, владар (-ря)) світу цього, сатана. Быть -зем - бути за князя, князювати. Взят из грязи, да посажен в -зи - із грязі - у князі;
2) (в свадебном обряде) князь, молодий (-дого). Князь и княгиня - князь і княгиня, князі (-зів);
3) см. Конёк 3.