Російсько-український словник (Українська академія наук)
КЛЯСТЬ
1) клясти (кляну и клену, -неш); (проклинать) проклинати, проклясти и (реже) проклянути, заклинати, заклясти, (диал.) уклинати, уклясти кого, що. Клясть свою судьбу - клясти свою долю. [Не співає чорнобрива, клене свою долю (Шевч.)];
2) церк. - виклинати, виклясти кого. Срвн. Проклинать 1 и 2.
1) клясти (кляну и клену, -неш); (проклинать) проклинати, проклясти и (реже) проклянути, заклинати, заклясти, (диал.) уклинати, уклясти кого, що. Клясть свою судьбу - клясти свою долю. [Не співає чорнобрива, клене свою долю (Шевч.)];
2) церк. - виклинати, виклясти кого. Срвн. Проклинать 1 и 2.
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: КЛЯСТЬ
матиме такий вигляд: Що таке КЛЯСТЬ
матиме такий вигляд: КЛЯСТЬ
матиме такий вигляд: Що таке КЛЯСТЬ