КЛЕВЕТА
наклеп (-пу), клевета, клеветня (Звин., Галичина), (злоречие) лихомова, лихослів'я (-в'я), (оговор) обмова, обмовка, ум. обмовонька, обмовочка; срвн. Ложь. [Хоче позивати його за наклеп (Звин.). Страшні слова видавалися якоюсь дикою клеветою (Франко). Це брехня й клевета на мене (Крим.). Таку клеветню пустила, і нема їй сорому! (Звин.). Людські обмови (Гол.). Ти не наводь обмови зайвої на власну душу (Л. Укр.)]. Презирать -ту - гордувати наклепом, клеветою, обмовою. [Я гордував обмовою людською (Куліш)]. Взводить на кого -ту - кидати на кого наклеп, обмовляти кого. Обносить кого -тою - обносити кого.