Російсько-український словник (Українська академія наук)
А Б В Г Д Е Ж З И Й [К] Л М Н О П
КАНЮЧИТЬ
1) канючити, циганити чого в кого. [Ото канючить (Номис). Третій (бурсак) у четвертого канючив п'ятака (Яворн.)];
2) (о филине) канькати. [Він розумів, про що канькає каня (Коцюб.)].
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: КАНЮЧИТЬ


матиме такий вигляд: Що таке КАНЮЧИТЬ