КАЛАЧ
калач (-ча); ум. калачик; ув. калачище. Тёртый -лач (перен.) - бита голова, битий жак, людина бувала, бувалець (-льця). [Ну, та й він бита голова, - його не одурите (Звиног.). О, то битий жак! (Номис)]. Дать на -чи кому - дати на ковбаси кому. Досталось на -чи кому - набрався товчеників хто. Ни за белые -чи, И -чом не заманишь - і калачем не принадиш. Его -чом не корми, а сделай то и то - що не кажи (или йому й меду не давай), а (йому) таки зроби. Из одной печи, да не одни -чи - не того тіста книш.