Російсько-український словник (Українська академія наук)
ИХ
I. мест., род. и винит. мн. от Он їх, (после предлогов) них и їх (зап. них). [Заріж і їх (Шевч.). Я на сторожі коло їх поставлю слово (Шевч.). Наклав між їх (Грінч. I). Обороняючи од них свої бджоли (Куліш). Просити в них ласки (Франко)].
II. мест. притяж. їхній, (реже) їх. [Їхня кров ще гаряча на ранах, їхні рани горять ще в огні (Олесь). Батьки ніколи не знають того, що одбувається в душі їхніх дітей (Крим.). Що- до їхньої української освіти… (Єфр.). Нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись (Шевч.). На їх окраденій землі (Шевч.). Історія їх кохання (Грінч.)]. Живём их или ихними милостями - живемо їхньою ласкою, з їхньої (з їх) ласки. Я видел их брата - я бачив їхнього брата. Все дети их больны - усі їхні діти (усі діти в них, в їх) хорі (слабі).
I. мест., род. и винит. мн. от Он їх, (после предлогов) них и їх (зап. них). [Заріж і їх (Шевч.). Я на сторожі коло їх поставлю слово (Шевч.). Наклав між їх (Грінч. I). Обороняючи од них свої бджоли (Куліш). Просити в них ласки (Франко)].
II. мест. притяж. їхній, (реже) їх. [Їхня кров ще гаряча на ранах, їхні рани горять ще в огні (Олесь). Батьки ніколи не знають того, що одбувається в душі їхніх дітей (Крим.). Що- до їхньої української освіти… (Єфр.). Нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись (Шевч.). На їх окраденій землі (Шевч.). Історія їх кохання (Грінч.)]. Живём их или ихними милостями - живемо їхньою ласкою, з їхньої (з їх) ласки. Я видел их брата - я бачив їхнього брата. Все дети их больны - усі їхні діти (усі діти в них, в їх) хорі (слабі).