ИСТЛЕВАТЬ
истлеть (сгореть тлея, сгнить) зотлівати, зотліти и стліти, потліти, перетліти, (иногда) пріти, (испепелиться) попеліти, спопеліти, (о мн.) позотлівати, потліти; срвн. Сгнить. [Я знемігся, згорів, моє серце на попіл зотліло (Ворон.). А назавтра й вона вмерла і зотліла в хаті, бо нікому в Батурині було поховати (Шевч.). Його тіло в полі почорніло та й од вітру потліло (Грінч. III). Будеш-же ти, тіло, в сирій землі пріти (Чуб. I). Стоятиме тоді (храм), коли мої кістки потліють і ім'я погине (Самійл.)]. Истлевший - зотлілий, стлілий, потлілий, перетлілий, спопелілий. [Думки мої рвуться як стліла нитка (Н.-Лев.)].