ИСТИРАТЬ
истереть
1) (изводить, уничтожать трением) стирати, стерти (зітру, зітреш), (о мн.) постирати що. [Мовчи, бо я тебе на кабаку зотру (Номис)]. -тёр резинку, напильник - стер гуму, напилка (напилок, терпужок). -реть с лица земли кого (уничтожить) - згладити з світу кого;
2) (растирать) стирати, стерти, потерти. [Треба стерти хрін (Сл. Ум.). Узяв висушеного павука, стер на порошок (Звин.)]. Истёртый - стертий, потертий. -ться - стиратися, стертися, бути стертим, потертим; (о венике, диал.) деркачитися, здеркачитися. [Було трошки тютюну в кисеті, та стерлося на попіл (Харківщ.)].