ИСТИННЫЙ
(содержащий истину, верный) істинний, правдивий справедливий; б) (подлинный, настоящий) істинний, справжній, справдешній, правдивий, справедливий, щирий, чистий; в) (действительный, реальный) дійсний, справжній; срвн. Правдивый 3, Подлинный, Сущий. [Ось розкажу істинну правду (Квітка). Нема на світі правдивої приязні, ані правдивих приятелів (Франко). Виховувати справедливих громадян (Крим.). Це справедливий чумак (М. Вовч.). Кохання справжнє соромливе (Тобіл.). Це не казка, а щирая правда (Чуб. II). Щирий козак (Номис). Чисте пекло з тобою жити (Поділля). Вважала на себе, як на справдешню аристократку (Н.-Лев.)]. -ное учение (содерж. истину) - істинна, правдива наука, істинне, правдиве вчення. -ное происшествие - дійсна пригода (приключение), подія (событие). -ный путь - правдивий шлях. Наставлять кого на -ный путь - навертати кого на добру (праву) путь, на добрий розум.