ИСТАЧИВАТЬ
источить
1) (стачивать) згострювати, згострити, (на ток. станке) сточувати, сточити, (о мн.) позгострювати, посточувати що (напр. ножі, пили);
2) см. Вытачивать;
3) (о шашле и переносно: изъедать) точити, сточити, поточити, розточувати, розточити, переточувати, переточити, (о мн.) попереточувати кого, що. [Одвірки шашіль сточив (М. Грінч.). Бодай вас сточило, як шашіль сволок (Коцюб.). Бач, як поточило дерево - мабуть шашіль (Сл. Гр.). Вони (зайди) вас розточать живих, так як мене розточили (Франко). Черви переточили дерево (Сл. Гр.)]. Черви сыр -ли - черва сир поточила;
4) (перен. о горе, тоске) точити, сточити. Источенный - згострений, сточений, (о мн.) позгострювані, посточувані; (изъеденный и перен.) сточений, поточений, розточений, переточений. [Минав сірі плити, поточені дощами та вітрами (Коцюб.). Хоча серце замучене, поточене горем… (Шевч.)]. -ться -
1) (острением) згострюватися, згостритися, сточуватися, сточитися;
2) (о дереве и т. п.) точитися, бути сточеним, розточеним.