ИЗЪЯН
Изъянец
1) (убыток) шкода, втрата, ум. втратка; см. Убыток, Потеря;
2) (недостаток, повреждение) вада, ум. вадка; (порок, порча) ґанджа и ганжа, ґанч (-чи, ж. р. и -чу, м. р.), ґандж (-джи), (реже) гань (-ни), щерб (-бу), щербина, (зап.) сказа, диалект.: шварунок (-нку), з'яна (ззяна), гальмо; (в ткани) бли[е]зно (-на), бли[е]зна (-ни), сказ (-зу). [Недобрий, кажеш, борщ? А яка-ж йому (у него) вада? (Звин.). Щось дуже дешево він продає тую свиту, певне єсть якась ґанджа (Звин.). Я не можу того вола купити, бо має в ногах великий ґанч (Верхр.). У корови нема ніякої ґанчі (Кан. п.). Бувають люди з природженою ганжею (Н.-Лев.). Вся ти гарна, моя мила, нема в тобі скази (Пісня Пісень). Наче дзеркало без скази (Франко). Знаєте ви, у якому талярі який щерб (М. Вовч.). Ото тільки їй (коняці) і ззяна, що хвіст трохи короткий (Новом. п.)]. С -ном - з ґанджею, з вадою, ґанджовитий, (диал.) зя[е]нний. [Ця коняка зянна (Кат. п. Яворн.)]. Иметь из'ян - мати ваду, ґанджу, ґанджувати, ґанчувати на що. [Ґанч