ИЗМУЧИВАТЬ
измучить кого чем змучувати, змучити, намучити, мордувати, змордувати, ви[пере]мучувати, вимучити, перемучити кого чим, (о мн. ещё) позмучувати, помордувати; срвн. Измождать. [Ой не їдь, рідненький, бо доріженька злая, коня змордуєш (Метл.). Вкрай вимучила себе й хлопця (Васильч.)]. -чить истязаниями, пыткой кого - скатувати кого. -ться - змучуватися, з[на]мучитися, бути з[на]мученим, мордуватися, змордуватися, бути змордованим. [З нудьги, турботи серце змордувалось (Крим.)]. -читъся работой, дорогой - см. Изнурять, -ся. -чилась от работы - змордувалась, змучилась з праці. Измученный - змучений, змордований, намучений, ви[пере]мучений, помучений, (истязаниями) скатований. [Там змучене серце спочине на мить (Грінч.). Змордований вічною блуканиною (Коцюб.)]. Измучившийся - змучений, змордований.