ИЗДАВАТЬ
издать
1) (звук) видавати, видати зв[г]ук, гучати; см. Звучать; (о струне) бриніти, забриніти; (жалобные звуки) квилити, проквиляти, виквиляти, заквилити, скиглити, заскиглити. [Струна бринить. Щоб барабани та не вибивали, щоб і пищалочки та не виквиляли (Пісня). Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче (Шевч.)]. -ть крик - кричати, скрикнути, (редко, зап.) видати, пустити крик. [Тож душа, вилітаючи з тіла, смертний видала крик (Л. Укр.). Ой! - Наталя пустила дзвінкий тривожний крик (Васильч.)]. -вать сильный крик, вопль - криком кричати. -вать шорох - шарудіти; см. Шуршать. -вать запах, благоухание - пах(ну)ти, душіти; видихати, (редко) видавати, випускати пахощі, дихати цвітом; срвн. Благоухать, Пахнуть. -вать более сильный аромат (запах) - пахнути запашніше, міцніше. [Виноград зацвів і дише любим своїм цвітом (Св. П.). Пахла трава запашніше (Грінч.)];
2) (книгу, газету и т. п.) видавати, видати (книгу, часопис (газету), то-що). -ть закон - видавати, видати закон. -ть на чей счёт, на чьи средства - видавати, видати чиїм коштом, чиїм накладом. Автор -дал книгу на свой счёт - автор видав книгу своїм коштом. Изданный - виданий.