ИЗВЕРИВАТЬСЯ
изверяться, извериться
1) (лишиться доверия чьего) утрачати, утратити віру чию до себе, споневірятися, споневіритися, зневірятися, зневіритися кому;
2) -ться в ком, в чём - зневірятися, зневіритися в кому, в чому, в що. [Смерть - запона таємнича, але й тут не зневіряйсь: може й радіснії тайни смерть одгорне (Крим.). Бідний мистець! він зневірився в людях (Л. Укр.)]. Изверившийся - зневірений. [Зневірений інтелігент (Грінч.). Зневірений у правду (Грінч.)].