ИЗБА
ум. Избушка
1) хата (ум. хатка, хаточка), хатина, ум. хатинка, хатинонька; срвн. Хижина, Лачуга. [Хата тепла, люди добрі (Приказка). Хаточки поховались у біленькі садки (М. Вовч.). Коло річки у садочку маленька хатина (Л. Укр.)]. -ба мазанная - (хата) мазанка, (хата) ліплянка, (хата) ліпка (-ки). -ба рубленая - хата рублена. [Хата моя рубленая, сіни на помості (Пісня)]. Белая -ба - хата, світлиця. Чорная или курная -ба - курна хата. Сборная -ба - зборня, розправа. [Десятник скликав людей у зборню (Сл. Ум.)]. Построить -бу - поставити, (зап.) покласти хату. [Поставлю хату і кімнату, садок-райочок насаджу (Шевч.)]. Своя -бушка свой простор - в своїй хаті своя правда і сила і воля (Шевч.). -бушка на курьих ножках - хатка на курячих ніжках. Не красна -ба углами, красна пирогами - хоч нема де й сісти, аби було що з'їсти (Приказка);
2) (чистая половина) світлиця, кімната.