ЗРЕНИЕ
I. 1) (чувство, способность) зір (р. зору), (редк., зап.) зрок (-ку), (перен.) очі (очей). [І за те свободу й зір утратив (Франко). Бог дав усім людям однаковий зрок (Комар). У мене слабкі очі (Звин.)]. Слабое -ние - слабкий, поганий зір. Со слабым -нием - недобачливий, слабкоокий. Иметь слабое (плохое) -ние - погано бачити, недобачати, мати слабкий зір, слабкі очі. Обман -ния - омана, мана зорова. Напрягать, напречь -ние - натужувати, натужити зір, напружувати, -жити око. С острым -нием - см. Зоркий. Имеющий -ние - см. Зрячий. Орган -ния - зоровий орган, орган зору;
2) (созерцание) бачення, (зап.) видження, з(д)ріння чого;
3) (взор, взгляд) зір (р. зору), погляд (-ду). Поле -ния - поле зору, обсяг ока. Точка -ния - погляд (-ду). Ошибочная точка -ния - помилковий погляд. С точки -ния - з погляду. [З погляду етики, з погляду християнства кара на горло нічим не виправдана (Кониськ.)]. С этой точки -ния - з цього погляду, з погляду на це, з цього становища, (зап.) під цим оглядом. Под этим углом -ния - з цього погляду, під цим поглядом, оглядом.
II. Зрение, Зреяние (созревание) - доспівання, достигання чого.