ЗОЛО
золото, ум. золотце, (в поэзии) злато, ум. злітце, злотечко, (слав.) злато. [Золото і в огні блищить (Приказка). Єсть люди на світі сріблом-злотом сяють (Шевч.). Дружина, отроки, народ кругом його во златі сяють (Шевч.)]. Жильное -то - жилове золото. Красное -то - червоне золото, червінь (-іни). Сусальное -то - сухозлітка, шумиха, позолотка, позлітка. Самородное -то - саморідне золото. Чистое -то - щире (чисте) золото. Из чистого -та - щирозолотий, сутозолотий, (в поэзии) щирозлотий, сутозлотий. [Щирозлотий перстень (Чуб. III). Червінці сутозлоті (Драг.)]. -том шитый - золотом гаптований. Сиять -том - сяяти золотом. Сияющий -том - золотосяйний. Блестеть, заблестеть как -то (-том) - золотіти, зазолотіти, зазолотитися. Лить, плавить -то - лити, топити золото. Накладывать - то на что - садити золото на що. Плющить -то - бити, плющити золото. Слиток -та - виливок золота. -то в слитках - золото у виливках. Не всё то -то, что блестит - не все те золото, що блищить (Н