Російсько-український словник (Українська академія наук)
А Б В Г Д Е Ж [З] И Й К Л М Н О П
ЗНАХАРЬ
знахар (-ря), знаху[о]р (-ря), знатник, (колдун) ворожбит, шептун, шептій (-тія), примівник, відьмак; срвн. Колдун. [Став я шукать знахарів та усяких характерників (Стор.). Сей бондар знатник великий був (Основа)].
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ЗНАХАРЬ


матиме такий вигляд: Що таке ЗНАХАРЬ