Російсько-український словник (Українська академія наук)
ЗВУК
1) (речи) звук (-ку);
2) (голос) звук, голос (-су), гук (-ку), гомін (-мону). Звук скрипки, рояля - звук скрипки, роялю. Под -ки музыки, вальса - під звуки музики, під звуки вальсу. Ни -ка - нічичирк, ані-телень, ні пари з уст. Издавать -ки - подавати (видавати) голос. Ни - ка не издал - ні звуку не видав, ані пари з уст не пустив. Членораздельные -ки - людська мова, виразні, розбірні, членовані звуки. Нечленораздельные -ки - белькотання, хамаркання, гуміння, невиразні, нерозбірні, нечленовані звуки;
3) грам. - звук (-ка). Гласные, согласные - ки - голосні, приголосні звуки.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ЗВУК


матиме такий вигляд: Що таке ЗВУК