ЗАРЕВЕТЬ
1) заревти (заревіти) (пр. вр. заревів, -віла и зарів, заревла, заревли), (однокр.) ревнути, (зап.) зарути (-рую; пр. вр. -рув). [Добре, батьку-отамане! - кругом заревіло (Шевч.). Лев заревів (Гліб.). А він тоді як зарів! (Звин.). Та магнати заревли, добалакать не дали (Франко). Заревла страшенна буря (Квітка). Заревли великі дзвони (Хата). Ревнули воли у новім ярмі (Пісня)];
2) (завопить, заплакать) заревти, зарю[у]м(с)ати, удрати рюмка, зарепетувати. [Дитина заревла на ввесь голос (Крим.). Чи не вдере Микола рюмка? (Зміїв. п.)]. -веть белугою - заревти коровою, як корова. [Прийшла уже й Покрова - заревла дівка, як корова (Номис)].