ЗАПРОВАЖИВАТЬ
запровадить
1) (отправлять, ссылать) запро(в)торювати, запро(в)торити, правторити, заправторювати, заправторити, (сов.) замчати кого куди. [Свій свого в неволю правторить (Мирн.). Запроторили його аж у Сибір (Липов.). А то скажуть, що на шляхах чинимо розбої, та ще дальше запровторять, пропадем обоє (Шевч.). Замчано Кобзаря (Шевченка) на край світу, між азіяцьку дичу (Куліш)];
2) (запрятывать, девать) запро(в)торювати, запро(в)торити що, заправторювати, заправторити. [Куди ти запроторив мою шапку?];
3) (запасать) запасати, запасти чого. -вадил хлеба на год - запас хліба (пашні) на рік. Запроваженный - запро(в)торений, заправторений; запасений.