ЗАКОВЫВАТЬ
заковать
1) (в цепи) заковувати кувати, закувати, закути (в кайдани), брати, узяти в заліза, (о мн.) позаковувати кого. [І сміє нас кувати у кайдани (Грінч.)]. Закованный - закутий, закований, кутий. [Він у темниці, в кайдани закутий (Л. Укр.). І коліна одпочинуть, кайданами куті (Шевч.)];
2) безл. -вало - взяло морозом дуже, с[за]кувало, (о мн.) позаковувало (морозом). [Землю закувало більш як на аршин. Ставки наші так позаковувало, що коли-б і риба не погинула];
3) (лошадь) заковувати, закувати (коня), (о мн.) позаковувати (коні). [Недотепний коваль закував коня, - тепер шкутильгає].