ЖИВОЙ
I. см. Жив.
II. 1) живий, (редко) живущий. [Казали помер, а він живісінький. Вона й живуща була наче мертва (М. Вовч.)]. Живой элемент (и всё живое, живущее) - живло. [За сонцем усе живло прокинулось (Мирн.)]. Остаться в живых - вижити, (о многих) повиживати. [Мої діти таки повиживали, а сестриних троє померло з обкладу]. Оставлятсь в живых - лишати живого, лишати при життю. [Лишали при життю хлоп'яток. (Св. Письмо)]. Стать живым - відживитися, оживіти. [І дихнув господь на нього, то він відживився (Рудан.)]. Стать живой действительностью, воспринять живой образ - вживитися. [Бачу його, віри не йму: се, кажу, моя думка щоденна, щочасна вживилася (М. Вовч.)]. В живой действительности - в живій дійсності, живцем. [Події в драмі проходять перед нашими очима, показуються живцем, а не в самому тільки оповіданні про них (Єфр.)]. Принимать живое участие - брати пильну (жваву) участь. Задеть кого-либо за живое - дозолити, допекти кому, упекти кого; см. Допечь, Доехать. Ни живо
2) (ясный) живий, виразний, ясний. [Усе проминуло, а в споминку - живісіньке, аж сяє (М. Вовч.). Таке виразне стоїть воно перед очима];
3) жвавий, моторний, меткий, швидкий. [І натуру маю жваву (Самійл.). Такий жвавий, як рак на греблі (насмешка). Моторна дівчина]; см. Бойкий, Подвижный, Разбитной. Живая женщина, девушка - моторуха. [Там така моторуха - як на шрубах уся]. Слишком живой (о ребёнке) - вертун, вертунчик. [Такий вертун, що й на місці не всидить; так і крутиться, як тая дзиґа]. Делаться живее - жвавішати, моторнішати;
4) (лишь о музыке) доскочистий. [А ну йому марш! - і вдали такого доскочистого, аж волосся їжиться (Свидн.)].