ЕДА
їжа (р. їжі), їда, а специальнее:
1) (действие) їдіння, (зап.) їдження, з'їжа (р. з'їжі);
2) (яство, пища) їстиво, страва, пожива, потрава, харч (р. -чи и -чу) (ж. и м. р.), (зап.) їдло. [Хліб та вода то козацька їда. У нас велика з'їжа, бо аж вісім ротів. Посвятив піп паски та инше їстиво. Він нашого їдіння не їстиме. Перебірливий на їдло]; (приём пищи) поїдка, попоїжка. [Треба пити лікарство до поїдки (до попоїжки). У нас хліба на одну поїдку буде]. Постоянный позыв к еде (т. н. «едун») - їстівець (р. -тівця), ненасит, ненажир. [Ненажир напав (Ним.)]. Достаточно еды, сытно - доїжно (Ном.).