Російсько-український словник (Українська академія наук)
ДУТИК
1) (стекл. или метал. вещь с пустотой внутри, пузырь) видуток, дутик, дуток (р. -тка). [Бджоли кусали її і тим робили часом із любенького личенька якийсь дутик (М. Вовч.)];
2) (полный в лице) пухтик, мазепка, повновидий, пикатий, (о ребёнке) опецьок (р. -цька);
3) (кто сердится молча) дутий, надутий, насуплений, понура (р. -ри), похнюпа (р. -пи);
4) (спесивый) надутий, чванько;
5) (воздушн. пирог) духовий пиріг (р. -рога).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ДУТИК


матиме такий вигляд: Що таке ДУТИК