ДУГА
1) (изгиб) дуга (ум. дужка, дужечка), лук, каблук. [Круг ділиться на дуги. Сині дуги під очима. Літа його гнуть у каблук (Фр.)]. Горная дуга - каблук (Тутк.);
2) (в упряжи) дуга;
3) (описат. - воз) віз (р. воза), підвода, хура. По рублю с дуги - по карбованцю з підводи. Согнуть, согнуться, в -гу - зігнути як дугу, зігнутися як дуга. [Ой ти, старий дідуга, і зігнувся як дуга]. Изгибаться -гой, в -гу - вилучуватися, лука ставати. [Дорога тяжка, то коні аж лука стають].