Російсько-український словник (Українська академія наук)
ДУБ
дуб; ум. дубок (р. -бка), дубочок (р. -чка), дубчик, дубонько; ув. дубака, дуб'яка, дубище, дубар (р. -ря). [Дубарі товстелезні]; соб. дуб'я. [Страшне дуб'я гордо повиганяло свої голови вгору (Мирн.)]. Молодой дуб - дубчак, дубець (р. -бця). Дуб, на котором листва держится зимой в сухом виде - красний (глухий) дуб. Озимый д. - озимий дуб, осіньчук. Дуб вечно зелёный (пробковый) - нелинь (р. -ня). Дуб колючий - падуб.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ДУБ


матиме такий вигляд: Що таке ДУБ