Російсько-український словник (Українська академія наук)
ДРУЖЕЛЮБНО
приязно, дружелюбиво. [Вони приязно вели розмову (Коц.)]; (дружественно) дружньо; (благосклонно) приязно, прихильно, ласкаво. [Ставився до неї прихильно].
приязно, дружелюбиво. [Вони приязно вели розмову (Коц.)]; (дружественно) дружньо; (благосклонно) приязно, прихильно, ласкаво. [Ставився до неї прихильно].
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: ДРУЖЕЛЮБНО
матиме такий вигляд: Що таке ДРУЖЕЛЮБНО
матиме такий вигляд: ДРУЖЕЛЮБНО
матиме такий вигляд: Що таке ДРУЖЕЛЮБНО