Російсько-український словник (Українська академія наук)
ДОЛИНА
I. довжиня; см. Длина.
II. долина (ум. долинка, долиночка, долинонька), діл (р. долу); (низина) низ (р. низу), низькоділ (р. -долу). [З гори спустився в діл (Крим.). Неси мене, сивий коню, горами, долами. Козак Савлук ходив і набрів оцей низькоділ, де тепер село (М. Вовч.). Пішли низами]. Небольшая круглая -на - падь (р. пади), падина. Степная -на длинная и узкая (овраг) - балка, балище. [По балищах степових]; лесистая - байрак (р. -ку). Долинка между двумя возвышениями - жолобина, жолоб (р. -ба); между горами - межигір'я; (теснина) просмик; устье долины - придолинок (р. -нку). [На степку садочок у придолинку]. Начало долины - одвершок (р. -шку). Житель долины - долинянин. Долинный - долинний, долиновий, долиняний, дольний.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ДОЛИНА


матиме такий вигляд: Що таке ДОЛИНА