ДОЖИВАТЬ
дожить доживати, дожити, довікувати; добивати віку, добити віку, дотягати віку, дотягти віку. [Довікувати свій короткий вік. З ким дожить, добити віку? (Шевч.). Так-то я й добиваю свого молодого підкошеного віку (Г. Барв.)]. Доживать, дожить до известного времени, до срока - добивати, дожити, добувати, добути. [Добуду цей місяць, а тоді - піду. Мушу году добути (Г. Барв.)]. Дожить, с горем, с бедой пополам - догорювати, добідувати що или чого. [І коли вже я свого віку гіркого догорюю?]. Доживать последние минуты (умирать) - конати. Чтоб тебе не дожить до весны - а бодай ти зозулі не почув. Дожить до седых волос - дожити до сивого волоса, до сивої коси. Дожить, -ся до чего - дожити, -ся чого, до чого, добути, -ся чого, до чого. [Доживсь чести! - подумав Трохим (Квітка). Добулися до того, що й скоринки хліба нема].