ДОБРОДЕТЕЛЬ
1) доброчесність, чеснота, (редко: добровдалість), добровчинність, доброчинливість (р. -ости), (устар. архаизм у Квитки, Кулиша и Шевченка) добродітель; (акт добродетели) - доброчин (р. -ну); (женская д.) невинність, чеснота, (исчезающий полонизм) цнота. [Високими чеснотами закрити непевність прав своїх (Грінч.). Слухняність - це й єсть перша чеснота панни (Ор. Левиц.). Лучче цнота в болоті, а як нецнота в золоті (Ном.)];
2) (описат.) добрі прикмети, добрі ознаки, добрі норови, вартість.