Російсько-український словник (Українська академія наук)
ГРЯЗЬ
на земле) болото, грязь (р. грязи), грязюка, грязиво, грязота, кал, калило, каля, калюка, (тинистая) твань (р. твани), тванюка, багно, багнюка. Растоптать, размесить грязь - розгрузити (болото); (вокруг чего) обгрузити що. Валяться, возиться в грязи - барложитися, бабратися. Запачканный грязью - заболочений, закаляний. Грязь, замёрзшая или присохшая комками на дороге - груддя, грудки, колоть (р. -ти), (реже) струпаки, храпа. Грязные и смрадные подонки при производстве - чвир, чмир (р. -рю). Грязь от неопрятности (нечистота) - бруд, бруднота, брудота, нечисть (р. -сти). нехар (р. -ри). Грязь давняя на теле - леп, туриця. Грязь на голове у малых детей - тімениця. Втоптать в грязь кого (принизить) - закаляти (обкидати) болотом, упосліднити. [Закаляють тебе болотом, як зрадницю їх кастових традицій (Коцюб.). Як угнівається, то знічев'я людину не те що упосліднить, а й занапастить навіки (М. Вовч.)].
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ГРЯЗЬ


матиме такий вигляд: Що таке ГРЯЗЬ