ГОСПОДИН
1) (владыка над подвластными) господар (р. -ря), пан, володар (р. -ря), владар, зверхник. Господин и слуга - господар і челядник. Г-да и крепостные - пани і піддані. Г- дин царства, г. над рабами - владар (володар) царства, владар рабів, пан над рабами. Господин (начальник) и подчиненные - зверхник і підлеглі. Палата господ - палата панів;
2) (человек независимый, распоряжающийся где-л.) господар (р. -ря), пан. [Сам собі пан. Чому не ти господар у палатах? (Крим.)]. Они тут господа - вони тут панують. Он -дин положения - він пан становища, його верх, його воля й сила;
3) господа, т.-е. баре, помещики - пани; соб. - панство; иронич. - панота, панва. [Панство при столі сідає (Франко). Наїхало панви];
4) (вежливо, вм. «человек», «субъект») добродій, пан. [Прийшов якийсь добродій в офіцерській формі (Крим.). Пан професор (учитель). Добродій К. написав повість. Це пана писаря діло (М. В.)]. При обращении (сударь): пане! (ум. паночку!) добродію! [Скажіть, добродію, де у вас річка?]. Господа (обращение) - панове! добродійство! панове-добродійство (милостивые государи), панове-громадо! товариство, шановне товариство, [Любе добродійство-земляки! се остання річ моя (Кул.)]; (фамильяр.) пани-брати (Шевч.).