ГАРЬ
1) гар (р. гару, м. р., и гари, ж. р.), згарятина, горіле (р. -лого). [Смердить горілим]; (от волос, шерсти) с[ш]малятина, паленина; (от бумажной, полотняной ткани) портнина; (в водке) пригара, пригар(ок). [Одгонить пригарами горілка. Чи не затлілася де ганчірка, бо портниною чути];
2) (выгоревшее место в лесу, в поле) згарище, згар. Гарь в чубуке, в трубке - згар (р. -ри), чмир и чвир, (диалект.) джиквас, венґир, дриґез. [Тягне, тягне люльку, а тоді ще візьме з неї джиквасу та за губу покладе].