БЕРЕГ
1) бере[і]г, узбере[і]жжя, надбережжя, край. [На узбережжі славного Дніпра. На широкім Дунаю, недалеко від краю, козак потопає]. Б. отвесный - стінуватий берег, пристін. Б. высокий, обрывистый - круча, крутобережжя. Б. покрытый гравием, галькою - зарінок, заріння. Б. обнаженный - лиса[я]к. У -га - з берегу. [У нас з берегу неглибоко]. По -гам - берегами. На б-г реки, моря - над річку, над море, у берег. [Прийшли над глибоку річку]. На обоих -гах - обаполи. [Обаполи Дніпра]. Б. противоположный, заречный - зарічок, той бік. Житель противоп. -га - зарічанин, тогобічний (чоловік). Вода у берега - берег. [Прала сорочки в березі].