status
n 1. статус, стан
2. громадянське становище, статус
- belligerent ~ статус воюючої сторони
- caretaker ~ статус кабінету, що тимчасово виконує обов'язки до всезагальних виборів
- diplomatic ~ дипломатичний статус
- dominion ~ статус домініону
- interim ~ тимчасовий статус
- international ~ міжнародний статус
- legal ~ правовий статус
- nuclear-weapon-free ~ статус країни, що не має ядерної зброї
- official diplomatic ~ офіційний дипломатичний статут
- property ~ майнове становище
- social ~ соціальне становище
- official ~ of consuls офіційний статус консулів
- ~ of civil servants статус державних службовців
- ~ of heads of diplomatic missions статус глав дипломатичних представництв
- ~ of implementation порядок виконання (положень угоди тощо)
- ~ of international officials статус міжнародних посадових осіб
- ~ of negotiations стан переговорів
- participant with special ~ учасник переговорів зі спеціальним статусом; учасник переговорів без права вирішального голосу
- to determine the ~ of heads of diplomatic missions встановити статус глав дипломатичних представництв
- to enjoy diplomatic ~ мати дипломатичний статус
- to fix the ~ of heads of diplomatic missions встановити статус глав дипломатичних представництв
- to give a country international ~ надати країні міжнародний статус
- to have diplomatic ~ мати дипломатичний статус
- to prescribe the ~ of charge d'affaires ad interim встановити статус тимчасових повірених у справах
- to recognize the official ~ of consuls визнати офіційний статус консулів