binding
I adj зобов'язуючий, обов'язковий; той, що має обов'язкову силу- ~ agreement угода, що має обов'язкову силу
- ~ character обов'язковий характер
- ~ clause обов'язкове положення, обов'язкова стаття (договору тощо)
- ~ decision зобов'язуюче рішення
- ~ effects обов'язковий характер
- ~ measure міра/ захід, що має обов'язковий характер; обов'язкову силу
- ~ treaty зобов'язуючий договір
- to be ~ upon the parties бути обов'язковим для учасників (договору)
- to become ~ as a customary rule of international law стати обов'язковим в якості звичаєвої норми міжнародного права
- to become ~ through international custom стати обов'язковим згідно з міжнародним правом
- in a ~ form у формі зобов'язань
- the clause has ~ force цей пункт має силу зобов'язання
II n зв'язування (СОТ)