доказ
доказ ім. evidence; proof; evidence of a guilt;\~ захисту evidence for the defense;
\~ на користь відповідача evidence for the defendant;
\~ факту evidence of a fact;
\~, отриманий незаконним чином illegally obtained evidence;
\~, поданий під присягою evidence by affidavit;
\~, що випливає із суті справи internal evidence;
\~, що не має суттєвого значення immaterial evidence;
\~и, отримані під примусом evidence obtained through involuntary confession;
\~и, що стосуються справи, яка розглядається relevant evidence;
\~и, які можуть бути подані при розгляді справи evidence that can be allowed / admitted into the case;
безспірний \~ undubitable / indubitable evidence;
документальний \~ documentary evidence;
достатні \~и sufficient evidence;
достовірний \~ reliable evidence;
здобувати \~ acquire / procure evidence;
зібрати необхідні \~и gather the necessary proof;
зовсім невідповідні \~и blatantly improper evidence;
надавати \~и present evidence;
надійні \~и reliable evidence;
не використовувати \~и у справі disregard evidence;
незаперечний \~ incontrovertible proof; conclusive evidence;
неправочинні \~и incompetent evidence;
неприйнятний \~ inadmissible evidence;
неприпустимий \~ inadmissible evidence;
непрямий \~ indirect / circumstantial evidence;
нерелевантний \~ irrelevant evidence;
неспростовні \~и incontrovertible evidence;
несуттєві \~и immaterial evidence;
оскаржувати \~ challenge evidence;
переконливий \~ convincing evidence;
письмовий \~ written evidence;
підтверджувати \~ corroborate evidence;
пред'являти \~ afford / present evidence;
приймати як \~ accept as evidence; правити за \~ serve as evidence;
прямий \~ direct evidence;
речовий \~ physical evidence;
спростовувати \~ negate evidence;
судовий \~ evidence at law;