ORDER
(2. ord)
ком. 1. n наказ; розпорядження; доручення; дозвіл; інструкція; v наказувати/наказати; 2. n замовлення; замовлення-наряд; v замовляти/замовити
1. усна чи письмова настанова або розпорядження щодо певної дії або завдання; 2. письмовий наказ, в якому дається розпорядження щодо доставки, виготовлення чи форми оплати товару

advance ~ попереднє замовлення; advertising ~ замовлення на рекламу; back ~ невиконане замовлення; backlog ~ невиконане замовлення; banker's ~ наказ банку про платіж • банківське доручення; bank money ~ банківський грошовий переказ; bank payment ~ банківське платіжне доручення; blanket ~ загальне замовлення; buying ~ наказ про купівлю; cash ~ пред'явницька тратта; collection ~ доручення на інкасо; company ~ замовлення підприємства; company work ~s внутрішні замовлення підприємства; conditional ~ замовлення з визначеними умовами; confiscation ~ наказ про конфіскацію; construction ~ будівельне замовлення; contingent ~ умовний наказ; [

according to ~ згідно із замовленням; against ~ на рахунок замовлення; by ~ за дорученням • за розпорядженням; by ~ and for account of за наказом і на рахунок; in short ~ негайно; on ~ на замовлення; made to ~ зроблений на замовлення; negotiable ~ of withdrawals платіжний наказ із використанням коштів з рахунка заощаджень; ~ for account наказ про угоду на термін; ~ for collection інкасове доручення; ~ for remittance доручення про переказ грошей; ~ for settlement наказ про сплату • наказ на розрахунок; ~ for warehouse release наказ про видачу товарів зі складу; to accept an ~ приймати/ прийняти замовлення; to acknowledge an ~ підтверджувати/підтвердити одержання замовлення;