DEBTOR
(Dr)
n ком., фін. боржник; дебітор; a дебіторський
юридична (entity) чи фізична особа, яка має фінансову заборгованість (debt) підприємству, організації, установі тощо

acceptance ~ боржник за векселем • дебітор векселя; bill ~ боржник за векселем • дебітор векселя; claim ~ боржник за позовом; defaulting ~ боржник, який порушив зобов'язання; insolvent ~ неплатоспроможний боржник; joint ~ спільний боржник; judgement ~ боржник за постановою суду; loan ~ позичальник • позичальниця; net monetary ~ чистий грошовий боржник; primary ~ основний боржник • першочерговий боржник; principal ~ головний боржник; secondary ~ другорядний боржник; sundry ~s різні дебітори; trade ~ торговельні дебітори

~-creditor relation відносини кредитора і дебітора; ~ nation країна-дебітор • країна-боржник; ~ quota дебіторська квота; ~'s default невиконання зобов'язань дебітором • невиконання зобов'язань боржником; ~'s delay затримка платежів дебітором • затримання платежів боржником • відтермінування сплати боргу; ~ on mortgage іпотечний боржник; to sue a ~ подавати/подати на дебітора до суду; to take action against a ~ починати/почати судову справу проти дебітора

debtor : creditor; debtor — довжник (діал.)
═════════◇═════════
дебітор < лат. debitor — зобов'язаний; у XVII ст. «дебиторъ» має значення «кредитор», «вірник»: «Ѳедорь, дочувшися о прибытю дебитора своєго, умыслне где, скрился». Прот. спр. пот. 6. «Должникъ... доброволне знался, что зостаєт дебиторови своєму девет копъ винень». Акт. Старод. кн. 6. (ISUJ : 685)
пр. «creditor»